Jump to Navigation

Директор НДЦСЕ з питань інтелектуальної власності взяв участь у черговому раунді засідання щодо моніторингу нормативно-правових актів у сфері судової експертизи, організованому Мін’юстом

Дата публікації: 
22 Липень 2020

20 липня 2020 року директор Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності (далі – Центр) проф. Федоренко В.Л. взяв участь у другій тематичній зустрічі, започаткованій Міністерством юстиції України щодо моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у сфері судово-експертної діяльності. Тематика цього раунду консультацій між НДУСЕ, судовими експертами, які не є працівниками НДУСЕ, науковцями і громадськістю, проведеного Міністерством юстиції України, була присвячена питанню системи суб’єктів судово-експертної діяльності та перспективам її модернізації. У зв’язку з продовженням карантину, дискусія зацікавлених сторін відбулася в режимі інтернет-стрімінгу.
У процесі обговорення проблематики про перспективи розширення системи суб’єктів судової експерти шляхом легалізації т.з. «приватних НДУСЕ» Центру проф. В.Л. Федоренко зазначив, що ця пропозиція має право на існування та в цілому сприятиме посиленню конкуренції між суб’єктами судово-експертної діяльності в Україні. Центр, зокрема, первинно перебуває в конструктивному суперництві з судовими експертами, які не є працівниками НДУСЕ, та проводять судові експертизи і експертні дослідження об’єктів права інтелектуальної власності. Одночасно з цим, найбільш досвідчені судові експерти з питань інтелектуальної власності, більшість яких має не лише наукові ступеня, а й активно продовжує наукову діяльність, з числа експертів, які не є працівниками НДУСЕ (О.Ф. Дорошенко, І.В. Стародубов, Н.В. Кісіль, І.Ю. Поліщук і ін.) є партнерами Центру в підготовці методик і методичних рекомендацій, інших спеціальних наукових видань, а також проектів національних документів у сфері стандартизації в сфері судової експертизи об’єктів права інтелектуальної власності. Очевидно, що організаційні форми, в які об’єднуються судові експерти, які не є працівниками НДУСЕ (ТОВ та ін.), можуть з часом трансформуватися в спеціалізовані установи судової експертизи недержавної форми власності, подібно тому, як були легалізовані недержавні наукові центри, як суб’єкти наукової та науково-технічної діяльності.
Але, у цьому питанні є два аспекти. По-перше, утворення т.з. «приватних НДУСЕ» не означає невілювання чи послаблення існуючої системи державних НДУСЕ. Експертне забезпечення правосуддя залишається важливою функцією держави, похідною від її магістральної функції – здійснення правосуддя. Реалізація цієї функції держави здійснюється визначеними методами і колом суб’єктів, серед яких чільне місце належить державним НДУСЕ. При цьому, держава делегує окремі сегменти функції експертного забезпечення правосуддя судовим експертам, які не є працівниками НДУСЕ. До прикладу, це уже згадувана судова експертиза з питань інтелектуальної власності (спец. 13.1.1-13.9) etc. Тому, поряд з конкуренцією, треба говорити і про відповідальну співпрацю державного і недержавного (комунального, приватного) секторів державної експертизи. Натомість, нарратив багатьох зустрічей між представниками експертного середовища, на жаль, часто зводиться до того, що приватна експертиза розквітне, коли занепаде державна. Ця позиція докорінно хибна, оскільки судові експерти, незалежно від приналежності до державного чи недержавного сектору, приречена на спільний успіх, або на спільну поразку.  
По-друге, судова експертиза і експертні дослідження є важливою, але не єдиною функцією НДУСЕ. На досвіді Центру, можемо говорити про важливість таких функцій, повноважень і обов’язків НДУСЕ, як розроблення, апробація і впровадження методик, методичних рекомендацій, національних стандартів; дослідження судово-експертної практики та розвиток судово-експертних спеціальностей; забезпечення міжнародних зв’язків та надання методичної допомоги у сфері судової експертизи для органів досудового розслідування, інших державних органів; проведення спеціалізованих науково-практичних конференцій та видання спеціалізованих періодичних видань; підготовка до атестації судових експертів та участь в атестації судових експертів у ЦЕКК; рецензування висновків судових експертів за дорученням Мін’юсту; розвиток матеріально-технічної бази судово-експертної установи, включаючи запровадження електронних систем (модулів) документообігу та діловодства та ін. Виконання багатьох із названих функцій, повноважень і обов’язків вимагає належної наукової кваліфікації працівників, а окремі з них позбавлені економічного ефекту в контексті проведення підприємницької діяльності. До того ж, для проведення окремих видів судової експертизи потрібна відповідна інструментальна база, запровадження стандартів ISO тощо.
Немаловажливий аспект, зазначив В.Л. Федоренко. У державних НДУСЕ директори установ є розпорядниками бюджетних коштів і несуть персональну відповідальність за всю роботу установи, а судові експерти не мають права проводити судові експертизи поза межами проваджень, заведених у НДУСЕ. Чи готові експерти-приватники у складі «приватних НДУСЕ» неухильно дотримуватися тих же вимог?
Водночас, на думку директора Центру В.Л. Федоренка, обговорення цих і інших проблем розвитку судової експертизи в Україні є важливим кроком до їх вирішення. Позиція Мін’юсту про таку діалогову платформу та забезпечення  її системної роботи заслуговує на повагу й підтримку всіх експертів.



Головне меню 2

Ви надсилаєте повідомлення про такий текст:
Просто натисніть кнопку "Надіслати повідомлення". Також Ви можете включити свій коментар у повідомлення.