Директор НДЦСЕ з питань інтелектуальної власності взяв участь у Міжнародної конференції: «Нові напрямки і виклики в правничій науковій комунікації»

24 травня 2021 року  директор Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (далі – Центр) проф. Владислав Федоренко взяв участь у Міжнародній конференції ректорів, деканів і редакторів фахових юридичних журналів «Нові напрямки і виклики в правничій науковій комунікації» Nowe kierunki i wyzwania w prawniczej komunikacji naukowej»), організованій і проведеній Редакцією щоквартального журналу «Критика права» (включений до бази «Scopus») і Правничим міждисциплінарним науковим центром Академії Леона Козьмінського в Варшаві (Республіка Польща).

Організатором і модератором заходу виступила DrHb, проф. Йоланта Яблонська-Бонса, яка є головним редактором часопису «Критика права» та входить до редколегії електронного наукового видання «Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління». З вітальним словом до учасників конференції звернувся ректор Академії Леона Козьмінського в Варшаві DrHb, проф. Гжегош Мазурек.

Учасники конференції обговорили актуальні проблеми формування та видання правничих часописів, індексації наукових публікацій, доброчесності та якості наукових статей, включення журналів до наукометричних баз «Scopus» і «Web of Science» та ін.

Директор Центру В. Федоренко, який є членом Наукової ради журналу «Критика права», взяв участь у дискусії та виступив із проблематики щодо досвіду запобігання плагіату в правничих часописах в Україні. Зокрема, В. Федоренко зазначив наступне.    

«Однією з найбільш небезпечних перешкод для розвитку науки в Україні та за кордоном залишається плагіат в наукових творах – монографіях, наукових статтях, звітах науково-дослідних робіт тощо.

Феномен плагіату відомий європейській цивілізації іще з Античних часів. Сучасники знаходять запозичення в роботах Вергілія, Геродота, Плутарха із творів інших античних істориків. Але, плагіат у наукових творах зявився значно пізніше. Цьому передувало щонайменше два чинники:

1) винайдення та промислове застосування Й. Ґуттенбергом з 1450 року верстатного книгодрукарства, його удосконалення через винайдення офсетного друку та  «www-революцію» XXXXI ст.;

2) відокремлення науки від релігії внаслідок Реформації та «наукової революції» в XVIIXVIII ст. і її стрімкий розвиток через наукові твори.

Доступність і простота в матеріалізації наукових творів створила спокусу неправомірного використання чужих творів чи їх фрагментів недобросовісними науковцями, які прагнуть отримувати:

а) моральне задоволення від визнання суспільством своїх наукових «здобутків»;

б) присвоєння наукових ступенів і вчених звань, які сприяють підвищенню соціального статусу їх носіїв;

в) здобуття матеріальних благ, через зайняття відповідних посад і отримання надбавок за наукові ступені та вчені звання. 

Однією із універсальних, найбільш доступних для оприлюднення та, водночас, обов’язкових видів і форм наукових творів є статті у фахових часописах і збірниках наукових статей. Разом із тим, оперативність видання наукових статей у фахових часописах створює проблему їх якості та дотримання принципів академічної добросовісності.

У більшості часописів в Україні, як і в Польщі та інших державах Центральної та Східної Європи, ця проблема посилюється й тим, що більшість досвідчених учених прагнуть публікуватися в часописах, що віднесені до наукометричних баз «Scopus» і «Web of Science». Хоча, в 2021 році в Україні до бази «Scopus» віднесено лише один правничий часопис – «Вісник Національної академії правових наук України».

Відповідно, перед редакціями правничих наукових часописів в Україні постають проблеми щодо запобігання плагіату в наукових статтях. У першу чергу, в кваліфікаційних статтях аспірантів, які часто пишуться «на швидкість і на кількість».

Узагальнюючи український досвід запобігання плагіату в фахових правничих часописах, а також вимоги часописів, включених до баз «Scopus» і «Web of Science», можемо стверджувати про необхідність комплексного підходу до вирішення цієї проблеми. Реалізація цього підходу вимагає наступних заходів:

  • проведення редколегією та науковою радою часопису публічної політики нетерпимості до будь-яких виявів плагіату. Систематична робота з авторським корпусом, у першу чергу, з починаючими ученими;
  • чітке і однозначне визначення в вимогах до статей в частині заборони плагіату та морально-етичної й юридичної відповідальності в разі його виявлення після публікації статті як автора цієї статті, так і часопису. Надписи в часописах, що «Журнал не несе відповідальність за статтю» є юридично нікчемними;
  • запровадження т.з. «сліпого рецензування» кожної статті та кроки щодо відмови від публікації статей щодо яких є сумніви в їх якості та оригінальності, відсутності в них неправомірних запозичень;
  • фахова перевірка текстів статей, поданих до друку, через програми, які виявляють запозичення в творах (Unichek, Plagiarism Detector і ін.). Але, така перевірка, підкреслимо, має бути фаховою. Визначення «допустимих відсотків» запозичень у творі є невіглаством, оскільки навіть один абзац твору, у випадку його неправомірного використання з іншого твору (без посилання, без письмового дозволу автора тощо) уже є плагіатом. Водночас, програмні продукти показують лише текстуальні збіги, але не виявляють плагіат. Збіги можуть бути з текстами, які не є обєктами авторського права. Зокрема, це збіги з текстами нормативно-правових актів;
  • вирішення в публікаціях часопису проблеми цитування. Однією з найбільш поширених форм порушення авторських прав, а також формою фальсифікації є уникнення прямого цитування з творів інших авторів. Особливо при перекладі іншомовних текстів і використання їх фрагментів, які по-суті виступають похідними творами тощо.

І, на останок, важливим є подальший моніторинг і контроль уже виданих у часописі статей на предмет їх якості та доброчесності, забезпечення зворотного зв’язку з читацькою аудиторією часопису, обговорення спільних проблем юридичних часописів на міжнародному рівні».

Міжнародна конференція була проведена в режимі інтернет-стрімінгу.