Федоренко Владислав Леонідович

Федоренко Владислав Леонідович народився 15.10.1971 року в м. Гребінка, Полтавської обл., Україна (паспорт серія СН № 198034,  виданий Московським РУГУ МВС України у місті Києві, 30.05.1996)

Освіта повна вища: 1994 – закінчив з відзнакою Полтавський державний педагогічний інститут, спеціальність вчитель історії та права; 1996 – закінчив  з відзнакою Академію СБ України, спеціальність: правознавство, кваліфікація спеціаліст; 2020 – закінчив Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, спеціальність: філологія, спеціалізація – германські мови та літератури, кваліфікація магістр; 2020 – завершує навчання в магістратурі Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва, спеціальність: образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація

доктор юридичних наук (2010); професор (2011); доктор хабілітований наук правничих (DrHb), ноострофікувався в Польській академії наук, Інститут наук правничих (2014)

заслужений юрист України (2009)

лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2007 і 2011)

судовий експерт вищої категорії (2018); атестований за судово-експертними спеціальностями у сфері інтелектуальної власності: 13.1.1, 13.4, 13.6, 13.8.

державний службовець III рангу (2009)

мови: українська, російська – вільно; польська, англійська – інтермедіа.

 

ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

09.1989 – 07.1994 – студент історичного факультету Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка;

09.1994. – 02.1996 – слухач факультету № 1 Академії Служби безпеки України;

02.1996 – 12.2007 – військова служба на офіцерських посадах в органах СБ України;

12.2007 – 12.2007 – головний консультант Служби забезпечення зв’язків з Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України Секретаріату Президента України;

12.2007 – 06.2008 – перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень – керівник Центру нормопроектного забезпечення діяльності Президента України;

06.2008 – 10.2010 – директор Департаменту конституційного та адміністративного права Міністерства юстиції України;

10.2010 – 02.2011 – радник Міністра юстиції України;

02.2011 – 08.2014 – заступник начальника навчально-наукового інституту заочного навчання – декан юридично-психологічного факультету Національної академії внутрішніх справ;

09.2014 – 06.2016 – завідувач кафедри державної служби та кадрової політики Національної академії державного управління при Президентові України;

– професор Відділення права, адміністрування та управління Університету Яна Кохановського в Кельце (Польща);

30.06.2016 – до сьогодні – директор Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України;

– голова секції судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності НКМР при Міністерстві юстиції України;

– позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування;

– член Науково-консультативної ради при Верховному Суді.

З метою підвищення кваліфікації та обміну досвідом стажувався та перебував у навчальних поїздках за кордоном: Литва (2015), Швейцарія (2016), США (2017), Німеччина (2017), Швеція (2018), Вірменія (2019). На базі Інституту судових експертиз ім. проф., доктора Я. Зегна, м. Краків, пройшов 14-денне стажування (2019).

Підготував у співавторстві методики: «Методика проведення експертних досліджень, пов’язаних із засобами індивідуалізації» (2017), «Методика проведення експертних досліджень літературних творів наукового характеру» (2019), а також методичні рекомендації: «Методичні рекомендації щодо застосування програмно-апаратних комплексів / спеціалізованого програмного забезпечення для виявлення запозичень (ознак) плагіату у літературних, художніх та наукових творах» (2021), «Особливості проведення експертних досліджень, пов’язаних з етикетками» (2021) і ін.

Автор і співавтор публікацій у сфері судової експертизи, теорії права, конституційного та адміністративного права, державного управління: «Судова експертиза об’єктів права інтелектуальної власності в Україні» (2019), «Судові експертизи в процесуальному праві України» (2019), «The optimization of protection model for rights and freedoms of Ukrainian person» (2019), «Expert research of scientific works as objects of copyright: problems of theory and practice» (2020), «A new way to law» (Riga, 2021) та ін. Загальний обсяг публікацій В.Л. Федоренка становить понад 500 позицій (h-індекс – 19, кількість цитувань, згідно з базою даних Google Scholar – 2269).

Підготував і захистив 5 докторів юридичних наук, 9 кандидатів юридичних наук і 2 кандидатів наук з державного управління.

Голова оргкомітету щорічної Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми теорії та практики судової експертизи з питань інтелектуальної власності» («Крайнєвські читання») та співголова Відкритого Українсько-Вірменський методологічний кабінет судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Є членом редколегій і наукових рад журналів України, Польщі та Чехії: «Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління» (м. Київ); «Вісник Одеського НДІСЕ»» (м. Одеса), «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» (м. Сєверодонецьк); «Вісник Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського», с. право (м. Київ); «Humanistyczne Zeszyty Naukowe Prawa Człowieka [HZN PCz]» (мм. Катовіце і Кельце, Польща), «da a perspektivy» (м. Прага, Чехія), «Krytyka prawa. Niezależne studia nad prawem» (м. Варшава, Польща, видання включено до науковометричної бази SCOPUS) і ін.

За успіхи у роботі відзначався відомчими нагородами органів державної влади: нагрудним знаком Мін’юсту «За досягнення у розвитку судової експертизи» (2020), «Грамотою Верховної Ради України» (2018), «Подякою Голови Верховного Суду» (2021), «Почесною грамотою Міністерства юстиції України» (2018), «Подякою Міністерства юстиції України» (2017), «Почесним знаком Міністерства юстиції України» (2010), відзнаками СБ України «Хрест доблесті I ступеня» (2007), «Хрест доблесті II ступеня» (2006) і ін.