На початку травня 2022 року у часописі Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (далі – Центр) «Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління» опублікована стаття директора Центру проф. В. Федоренка, заступника керівника Центру, ст. наук. спів. О. Адлера та доцента Волинського національного університету імені Лесі Українки О. Юхимюк «Порушення основоположних прав людини внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України у 2022 року та механізми притягнення військових злочинців до юридичної відповідальності».
У публікації висвітлюються питання щодо порушення основоположних прав і свобод людини в Україні внаслідок військової агресії Російської Федерації, розпочатої 24 лютого 2022 року, а також досліджуються механізми притягнення воєнних злочинців до юридичної відповідальності. Відзначається, що війни є ровесниками людства. Про це, зокрема, свідчать легенди і міфи народів світу, невід’ємним ландшафтом яких є війни. Одні з відомих нам війн мали справедливий характер, вели до самовизначення народів і формування політичних націй, виходу їх із під колоніальної залежності імперій і розбудови національних держав. Інші ж війни утверджували чи укріплювали авторитарні режими, ставали прологом до загибелі не тільки держав і народів, а й цілих цивілізацій. Разом із тим, в усі часи війни здійснювали тотальний негативний вплив на людину та її основоположні права, починаючи із права на життя, свободу та гідність, і завершуючи новітніми групами прав і свобод людини – інформаційними, екологічними, гендерними і ін.
У давнину війни оголошувались не лише ворожій державі або місту-полісу та їх озброєному ополченню, а й усім жителям. Починаючи із епохи Відродження й до XIXст. помітною стає тенденція до гуманізації війн, коли держави починають воювати із державами, а не населенням. Під впливом доктрини Г. Гроція про право війни отримують свій розвиток в міжнародному праві закони і звичаї війни, які передбачають гуманне поводження з військовополоненими, заборону на вбивства, катування та посягання на честь і гідність цивільного населення, недопустимість руйнування цивільної інфраструктури і т.д. Відповідні міжнародні звичаї та правила війни були закріплені у кін. XIX ст. – на поч. XX ст. у Женевських конвенціях і Гаазьких конвенціях.
Жахіття Першої та Другої світових війн змусили переосмислити надійність міжнародного гуманітарного права та посилити його у Статуті ООН, Загальній декларації прав людини і Женевській конвенції 1949 р. Разом із тим, вторгнення РФ до України у 2022 році та масове і жорстоке порушення державою-агресором міжнародного гуманітарного права та основоположних прав і свобод людини продемонструвало декоративність міжнародних конвенційних і інституційних механізмів захисту повоєнного світового правопорядку.
Аналізуються та систематизуються основні порушення міжнародних законів і звичаїв ведення війни російською армією на тимчасово окупованих територіях і в районах ведення бойових дій, які грубо порушують права мирних громадян України на життя, честь і гідність, свободу пересування та ін., а також права українських військовополнених.
Авторами публікації наголошується, що важливим шляхом для реставрації та посилення міжнародних гарантій основоположних прав і свобод людини під час війн є притягнення до юридичної відповідальності всіх осіб, які вчинили воєнні злочини на території України під час військової агресії РФ в Україні. Обґрунтовуються перспективні інституційні моделі невідворотного покарання за ці злочини. Наголошується на важливості судових експертів у механізмі формування доказової бази, яка буде використана в міжнародних судах проти воєнних злочинців.
Бібліографія та текст статті: