Завдяки директорові Науково-дослідного центру судової експертизи Міністерства юстиції України і керівникові Редколегії цього поважного фахового часопису проф. Владиславу Федоренку, моєму давньому українському другові, я маю можливість звернутись із словами привітання та підтримки до авторів і читачів цього номеру журналу «Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління», сформованого в Києві під вогнем російських обстрілів. Колись би я сказав, що це приємно, але в умовах війни в Україні це – велика честь!
Ці слова адресовані не лише постійним читачам і авторам цього поважного фахового електронного часопису, до складу Редколегії якого я входжу вже кілька років поспіль, але, і навіть особливо, моїм Українським друзям з Києва, Харкова, Одеси, Львова та інших чудових та героїчних українських міст.
Моїми друзями називаю насамперед пані та панів із Міністерства юстиції України та зі всіх Українських Інститутів Судових Експертиз, з якими, як директор Інституту судових експертиз, ім. проф. Яна Сехна у Кракові та професор Університету Яна Кохановського в Кельце, раніше та нині, мав честь співпрацювати та зустрічатися як із колегами, чудовими професіоналами і добрими друзями.
Водночас, ці слова звернені до всієї України. До всього Українського народу, який є для мене, не тільки із зазначених вище причин, але також і через добрі спогади, пов’язані з зустрічами і спілкуваннями з багатьма Людьми в Україні. Багато із місць цих зустрічей нині уже може бути знищеними. Але, України – це не лише прекрасні місця, а насамперед чудові Люди, які дарують радість, добро та спогади!
Український народ є великим. Особливо, він продемонстрував свою велич у цю важку хвилину. Український народ бореться з агресором. Він бореться з бандитом путіним і його преторіанцями. На Вашому боці правда та честь, тому – Ви переможете (Ми)!
Поляки зроблять для Вас усе можливе у цю важку хвилину. Ці часи є для Нас тим більш болючими, що сторінки нашої історії також окроплені кров’ю Героїв і це, значною мірою, криваві наслідки агресивної політики росії чи радянського союзу та їхніх злочинців.
Це Ви, мої друзі, водили мене до польських могил у Биківні та під м. Харковом. Незважаючи на те, що там також є могили загиблих українців, Ви робили це з ледь прихованою ніяковістю через те, що ці злочини сталися на Вашій землі. Можете бути певні, що ця ніяковість була марною. Ви не забули сталінські злочини і Голодомор в Україні, які ми пережили разом.
Упродовж багатьох днів бачимо Ваше велике терпіння. Як представник Польської академічної спільноти, запевняю, що Ваші дружини, діти та всі, хто потребує допомоги, отримають її у наших оселях, у Польщі.
Пам’ятаємо про тих, хто ризикуючи життям веде спротив агресорові, особливо в Україні. А також і тих, хто підтримав Україну в цілому світі, навіть у Росії. Віддаємо їм шану та підтримку! Допомагаємо постраждалим, ненавидимо ненависть!
Приєднуючись до слів проф. В. Федоренка, залишаюся з вірою, що наші спільні майбутні напрацювання стануть важливим науковим підґрунтям для перемоги і розбудови України.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
І, додаю від себе – МИ ПЕРЕМОЖЕМО!
Щиро Ваш,
Лешек Вєчорек
(пишу ці слова не лише як професор, а сподіваюся, Ви дозволите, як Ваш друг).